РЕГУЛЮВАННЯ ВІРТУАЛЬНИХ АКТИВІВ в УКРАЇНІ
І. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЮ БАЗОЮ
Впровадження регулювання ринку віртуальних активів на території України є вкрай актуальним питанням, враховуючи їх широке сприйняття серед населення.
Відповідно до звітів платформи Chainalysis, Україна посідає високі місця у рейтин гу як загального використання криптоактивів, так і їх використання в незаконних цілях. Зокрема, у своєму звіті 2021 року «Географія криптовалют», вони поставили Україну на 4 місце в світі за рівнем прийняття криптовалют, оскільки Україна була одним із лідерів за обсягами транзакцій на централізованих криптовалютних платформах. Разом з тим, такі показники можуть бути тісно пов’язані із використанням криптоактивів в незаконних цілях, адже згідно з даними того ж Chainalysis, Україна входила до топ-10 країн за обсягами криптовалют отриманих з адрес, які пов’язані з незаконною діяльністю. Зокрема, Україна входила до п’ятірки країн, адреси з яких отримували найбільше коштів з ринків даркнет та від діяльності програм-вимагачів.
Як бачимо, посилений моніторинг діяльності, пов’язаної з віртуальними активами є необхідним і впровадження нагляду за цим ринком може допомогти вирішити нагальні питання. На момент написання, Україна не має чинного спеціального законодавства щодо віртуальних активів, проте вже було прийнято Закон України про віртуальні активи (Закон про ВА), який набере чинності з дня набрання чин ності законом України про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування операцій із віртуальними активам, який ще не було розглянуто та прийнято Верховною Радою України. Окрім зазначених вище законів в сфері регулювання віртуальних активів також необхідно враховувати окремі положення таких нормативно-правових актів:
a. Закон України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (Закон про ПВК);
b. Закон України про банки та банківську діяльність (Закон про банки);
c. Закон України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (Закон про ФП);
d. Закон України про валюту і валютні операції (Закон про валюту);
e. Закон України про ринки капіталу та організовані товарні ринки (Закон про ринки капіталу);
f. Цивільний Кодекс України (ЦКУ);
g. Закон України про фінансові послуги та фінансові компанії (Закон про ФП/ФК);
h. Положення Національного банку України про здійснення операцій із валютними цінностями (Положення НБУ).
i. ВІРТУАЛЬНІ ВАЛЮТИ
Відповідно до Закону про ВА, віртуальні активи можуть бути забезпеченими та незабезпеченими. В залежності від своїх характеристик віртуальна валюта може підпадати, як під один, так й інший тип віртуального активу. Втім, в цьому Законі також зазначається, що віртуальні активи не є засобом платежу на території України та не можуть бути предметом обміну на майно (товари), роботи (послуги). Тож єдиним законним платіжним засобом на території України залишається гривня. Не так давно в Україні відбулась передача нерухомості від одного власника іншому в обміну на криптовалюту Ethereum, однак з моменту набуття чинності Закону про ВА подібні операції стануть неможливими й віртуальні валюти в Україні будуть відігравати суттєву роль лише у венчурному інвестуванні як звичайних фізичних осіб, так і, цілком доцільно припустити, юридичних осіб.
ІІ. ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ЦІННІ ПАПЕРИ ТА ІНВЕСТИЦІЇ
i. РЕГУЛЯТОРИ РИНКУ ВА
До моменту набрання чинності Законом про ВА, віртуальні активи в цілому, та криптовалюти зокрема, не підпадають під жоден режим регулювання, в тому числі, вони не можуть вважатися цінними паперами. У криптовалюти відсутні ознаки документа та емітента, а саме: не має установленої форми документа з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, не має визначення взаємовідносин емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та не передбачає виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливості передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
З прийняттям Закону про ВА, який встановлює основні правила ринку, регулювання віртуальних активів починає набувати все більш чітких контурів. Закон поділяє ВА на незабезпечені (до таких відносяться криптовалюти) та забезпечені. До другої групи відносять у тому числі емітовані резидентами України фінансові ВА, забезпечені валютними цінностями, та фінансові ВА, забезпечені цінним папером або деривативним фінансовим інструментом. Під забезпеченням віртуального активу розуміється посвідчення ним майнових прав, зокрема прав вимоги на інші об’єкти цивільних прав. Забезпечення віртуальних активів не є забезпеченням виконання зобов’язання. Під посвідченням майнових прав розуміється підтвердження права власника забезпеченого віртуального активу вимагати об’єкт забезпечення.
Об’єктом забезпечення віртуального активу є інший об’єкт цивільних прав, права вимоги на який посвідчує такий віртуальний актив. Об’єкт забезпечення віртуального активу визначається правочином, згідно з яким такий віртуальний актив створено. Майнові права, зокрема права вимоги, на об’єкт забезпечення віртуального активу передаються набувачу такого віртуального активу.
Законом про ВА визначено, що державне регулювання у сфері обороту віртуальних активів здійснюють Національний банк України (НБУ) та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). Їх повноваження розділені за видом віртуальних активів і якщо НБУ визначає порядок обороту на території України тих ВА, які забезпечені валютними цінностями, то НКЦПФР є основним регулятором, який визначає порядок обігу усіх інших видів ВА, видає ліцензії/дозволи, є суб’єктом державного фінансового моніторингу для постачальників послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів, тощо.
Зокрема, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань:
a. визначає перелік цінних паперів та деривативних фінансових інструментів, на які може здійснюватися обмін ЗВА(ФІ), та порядок такого обміну:
b. визначає перелік цінних паперів та деривативних фінансових інструментів, які можуть бути забезпеченням ЗВА(ФІ):
c. погоджує для постачальників послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, правила обміну ЗВА(ФІ).
Проте, через те, що Закон про ВА ще не набрав чинності, НКЦПФР, на момент написання, ще не визначила зазначені вище переліки і ця робота ще буде проведена у майбутньому. Водночас, вже зрозуміло, що для отримання дозволу на здійснення діяльності з ВА, постачальники послуг будуть зобов’язані сформувати статутний капітал, запровадити KYC/AML-політики та виконати інші вимоги регулятора (більш детально, див. розділ V), а строк дії дозволу буде дорівнювати одному року.
іi. ПУБЛІЧНЕ РОЗМІЩЕННЯ МОНЕТ (ICO)
Основні аспекти здійснення публічної пропозиції віртуального активу визначені у Законі про ВА і відповідальність за встановлення вимог до проведення публічної пропозиції покладені на НКЦПФР. Поміж іншого, НКЦПФР відповідно до покладених на неї завдань:
a. встановлює вимоги до емітентів віртуальних активів;
b. встановлює вимоги до порядку реєстрації віртуальних активів;
c. встановлює вимоги до проспектів емісії віртуальних активів;
d. встановлює вимоги до порядку здійснення публічної пропозиції віртуальних активів;
e. встановлює вимоги щодо розкриття інформації емітентами віртуальних активів;
Здійснювати ICO може суб’єкт господарювання, який отримав дозвіл від НКЦПФР на надання посередницьких послуг, пов’язаних із віртуальними активами. В разі здійснення публічної пропозиції віртуальних активів суб’єкт господарювання, який здійснює таку пропозицію, зобов’язаний підготувати та опублікувати публічну інформацію, яка має включати:
a. найменування особи, яка здійснює публічну пропозицію;
b. адресу вебсайту особи, яка здійснює публічну пропозицію;
c. загальну інформацію про віртуальні активи, що пропонуються до продажу, та опис прав, які посвідчують ці віртуальні активи (за наявності);
d. умови придбання віртуальних активів;
e. умови відчуження віртуальних активів;
f. умови вилучення віртуальних активів з обороту, якщо таке вилучення з обороту є можливим;
g. інформацію про можливі ризики, пов’язані з придбанням віртуальних активів.
Така інформація повинна бути опублікована на вебсайті особи, яка здійснює ICO, і бути загальнодоступною, незмінною та зрозумілою. Інформація має бути опублікована державною мовою і додатково може бути викладена іншими мовами за вибором особи, що здійснює ICO. В тому випадку, якщо особа не виконає зазначені вище вимоги, НКЦПФР може застосувати санкції у вигляді штрафу в розмірі від однієї тисячі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного порушення протягом року, – штраф у розмірі від двох тисяч до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ІІІ. БАНКІВСЬКІ ТА ГРОШОВІ ПЕРЕКАЗИ
Як вже було зазначено, віртуальні активи не будуть визнаватися платіжним засобом, а отже можливість придбання товарів/послуг за ВА буде відсутня. За таких обставин, переказом ВА буде вважатися переміщення віртуального активу з гаманця віртуальних активів однієї особи на гаманець віртуальних активів третьої особи.
Разом з тим, переказ ВА, які забезпечені валютними цінностями (далі – ЗВА(ВЦ)), відповідно до Закону про валюту і валютні операції, може вважатися валютною операцією, оскільки «валютна операція – це операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов’язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов’язаних з цим зобов’язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;…».
Таким чином, переказ ВА підпадає під норми Закону України про валюту в частинах, що регулюють здійснення валютних операцій. Зокрема, банки та небанківські фінансові установи (НБФУ) можуть здійснювати операції виключно за наявності банківської ліцензії або ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій відповідно. У своїй ліцензії для НБФУ Національний банк зазначає, які саме валютні операції дозволяється проводити.
Поміж іншого, Національний банк України у сфері обороту віртуальних активів:
a. визначає перелік валютних цінностей (крім національної валюти (гривні), на які може здійснюватися обмін віртуальних активів, та порядок такого обміну;
b. визначає перелік валютних цінностей, які можуть бути забезпеченням ЗВА(ВЦ);
c. погоджує для постачальників послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, правила обміну ЗВА(ВЦ) та правила обміну валютних цінностей (крім національної валюти (гривні) на віртуальні активи);
d. встановлює обмеження щодо обміну віртуальних активів на валютні цінності відповідно до запроваджених НБУ заходів захисту відповідно до Закону про валюту.
В разі запровадження Національним банком України, за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, заходів захисту, відповідно до Закону про валюту, норми Закону про ВА мають застосовуються до операцій із обміну віртуальних активів не суперечачи цим заходам захисту:
a. обов’язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті у межах, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України;
b. встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;
c. встановлення особливостей здійснення операцій, пов’язаних із рухом капіталу;
d. запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій;
e. резервування коштів за валютними операціями;
Разом з тим, на сьогоднішній момент, аналогічно до інших видів ВА, порядок з обігу ЗВА(ВЦ) не визначено Національним банком України й варто в майбутньому очікувати окремих нормативно-правових актів, або зміни існуючих.
i. НАГЛЯД
Нагляд за діяльністю постачальників послуг, пов’язаних з оборотом ЗВА(ВЦ), які є банками, філіями іноземних банків, здійснюється у порядку, визначеному Законом про банки. Такий нагляд може здійснюватися у вигляді адміністративного (реєстрація/ліцензування, встановлення вимог та обмежень щодо діяльності, застосування санкцій, тощо) чи індикативного (встановлення економічних нормативів, визначення норм обов’язкових резервів, встановлення вимог до визначення розміру ризиків, тощо) регулювання.
Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, ключових учасників у структурі власності банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону Нагляд за діяльністю постачальників послуг, пов’язаних з оборотом ЗВА(ВЦ), які є небанківськими фінансовими установами, здійснюється у порядку, визначеному Законом України про ФП.
Національний банк України в межах своїх повноважень здійснює нагляд за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг у формі безвиїзного нагляду та інспекційних перевірок відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів. Основними напрямами нагляду є регулярне проведення оцінки загального фінансового стану небанківської фінансової установи, результатів її діяльності та якості корпоративного управління, системи внутрішнього аудиту (контролю) та управління ризиками, дотримання обов’язкових нормативів та інших показників і вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами.
Національний банк України в разі порушення постачальниками послуг, пов’язаних з оборотом ЗВА(ВЦ), які є банками, філіями іноземних банків або НБФУ, вимог законодавства у сфері обороту віртуальних активів адекватно до вчиненого порушення має право застосувати до них заходи впливу у порядку та строки, визначені відповідним законодавством.
Додатково, НБУ надає НКЦПФР відомості про:
a. НБФУ, які мають намір надавати послуги, пов’язані з оборотом ЗВА(ВЦ) та отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій;
b. постачальників послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, які є НБФУ, про прийняте рішення НБУ про відкликання (анулювання) ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, на здійснення валютних операцій;
c. постачальників послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, які є банками, про прийняте рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможного або про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
ІV. ПРОТИДІЯ ВІДМИВАННЮ КОШТІВ
Новий Закон про ПВК набув чинності у 2020 році і включав у себе основні положення, що прописані у Директивs Європейського Союзу 2018/843, в тому числі й визначення віртуального активу та перелік тих, кого вважати постачальниками послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів (VASP). Так, на сьогоднішній момент Законом про ПВК визначено, що VASP є будь-яка фізична чи юридична особа, яка здійснює одну або декілька видів діяльності:
a. обмін віртуальних активів;
b. переказ віртуальних активів;
c. зберігання та/або адміністрування віртуальних активів або інструментів, що дають змогу контролювати віртуальні активи;
d. участь і надання фінансових послуг, пов’язаних із пропозицією емітента та/або продажем віртуальних активів;
Разом з тим, від моменту набрання чинності Законом про ВА, VASP буде виключно юридичною особою. Також із переліку видів діяльності прибрали пункт «d» та замінили його на «надання посередницьких послуг, пов’язаних з віртуальними активами». Відповідно до Закону про ВА, посередницькими послугами, пов’язаними з віртуальними активами, є вчинення правочинів щодо віртуальних активів (у тому числі щодо здійснення публічної пропозиції віртуальних активів) в інтересах третіх осіб. Надавач посередницьких послуг, пов’язаних з віртуальними активами, має право вчиняти правочини з віртуальними активами (у тому числі щодо здійснення публічної пропозиції віртуальних активів) в інтересах третіх осіб, від свого імені та від імені третіх осіб за дорученням інших осіб та за їхній рахунок. Таким чином, майнери не будуть охоплені новим законодавством, а емітенти віртуальних активів частково не будуть охоплені, оскільки публічну пропозицію віртуальних активів може здійснювати особа відмінна від емітенту.
VASP у розумінні Закону про ПВК є суб’єктами первинного фінансового моніторингу, які повинні у своїй діяльності застосовувати ризикорієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов’язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб’єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Також VASP, як й інші суб’єкти зобов’язані здійснювати оцінку ризиків, у тому числі притаманних їхній діяльності, документувати результати, підтримувати їх в актуальному стані, бути здатними продемонструвати своє розуміння ризиків.
Суб’єкти первинного фінансового моніторингу, відповідно до Закону про ПВК мають ряд зобов’язань, серед яких:
a. забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу;
b. забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків;
c. здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів;
d. повідомляти Держфінмоніторинг про порогові та підозрілі фінансові операції, про розбіжності між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників клієнта, які містяться в Єдиному державному реєстрі та інформацією про кінцевих бенефіціарних власників, отриманою суб’єктом в результаті здійснення належної перевірки клієнта;
e. не допускати до керівництва, членства у своїх органах управління (наглядових та виконавчих) або контролю осіб, які мають не погашену або не зняту в установленому законом порядку судимість за корисливі кримінальні правопорушення або тероризм, а також їх співучасників у таких кримінальних правопорушеннях.
i. CDD
Проведення належної перевірки клієнта (CDD) повинна здійснюватися з боку VASP
при встановленні ділових відносин із клієнтом; наявності підозри; проведенні фінансової операції з віртуальними активами на суму, що дорівнює чи перевищує 30 тисяч гривень; виникненні сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта. Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції CDD здійснюється також в разі проведення клієнтом кількох фінансових операцій, що можуть бути пов’язані між собою, на загальну суму, що дорівнює або перевищує 400 тисяч гривень.
Ідентифікація та верифікація клієнта повинна здійснюватися до встановлення з ним ділових відносин. Під час ідентифікації клієнта, суб’єкт первинного фінансового моніторингу має затребувати наступні дані:
Для фізичної особи: прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, дату народження, номер (та за наявності – серію) паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, громадянство (для нерезидентів), відомості про місце проживання або місце перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для резидентів).
Для юридичної особи: повне найменування, місцезнаходження; дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації (для резидентів), відомості про виконавчий орган (органи управління); ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном; ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (для резидентів); реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка. У випадку, коли юридична особа є нерезидентом, під час верифікації надається також копія легалізованого витягу з торгового, банківського чи судового реєстру або нотаріально засвідчене реєстраційне посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про реєстрацію відповідної юридичної особи.
З метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта, він має також надати інформацію щодо своєї структури власності. VASP повинен вжити належних заходів для перевірки достовірності інформації щодо кінцевого бенефіціарного власника та пересвідчитися, що він знає, хто є кінцевим бенефіціарним власником. При цьому, він не повинен покладатися виключно на Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
В тому випадку, якщо при оцінці клієнта для нього буде встановлено високий ризик встановлення ділових відносин, по відношенню до таких клієнтів має здійснюватися посилена належна перевірка. Додатково, наглядовий орган має право окремо визначити обставини, за яких має відбуватися посилена CDD. Відповідно до Закону про ПВК, посилена CDD має також проводитись у тому випадку, якщо фінансова операція, яку проводить підзвітний суб’єкт, має хоча б одну з наступних ознак:
a. є складною фінансовою операцією;
b. здійснюється на незвично велику суму;
c. проводиться у незвичний спосіб;
d. її проведення не має під собою очевидної економічної чи законної мети.
Разом з тим, якщо для клієнта встановлено низький рівень ризику ділових відносин, підзвітний суб’єкт має право провести спрощену належну перевірку, першочергово пересвідчившись у тому, що ризик дійсно є низьким. В разі здійснення спрощеної CDD підзвітний суб’єкт зобов’язаний проводити моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щоб мати можливість виявляти фінансові операції, які не відповідають фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта. Критерії ризику, які мають враховуватися, та дії, що повинні проводитися при спрощеній CDD, визначають відповідні наглядові органи.
iі. ІНФОРМАЦІЯ, ЩО СУПРОВОДЖУЄ ПЕРЕКАЗ ВА
Що стосується переказу віртуальних активів, в українському законодавстві немає особливої різниці між переказом коштів та переказом віртуальних активів й вимоги щодо інформації, яка має супроводжувати подібні платежі є ідентичною. Так, у випадку, якщо здійснюється окрема транзакція в межах України на суму, що не перевищує 30 тисяч гривень, такий переказ повинен супроводжуватись як мінімум номером рахунка/електронного гаманця або унікальним номером електронного платіжного засобу платника (ініціатора переказу)/наперед оплаченої картки багатоцільового використання та номером рахунка або унікальним номером електронного платіжного засобу отримувача/наперед оплаченої картки багатоцільового використання, а в разі відсутності рахунка/електронного гаманця – унікальним обліковим номером фінансової операції.
При цьому, підзвітний суб’єкт повинен бути готовим надати на запит посередника наступну інформацію про платника та отримувача:
a. якщо це фізична особа або ФОП – прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові або номер її рахунка/електронного гаманця, або унікальний номер електронного платіжного засобу/наперед оплаченої картки багатоцільового використання, а в разі відсутності рахунка/електронного гаманця – унікальний обліковий номер фінансової операції;
b. якщо це юридична особа – повне найменування, номер рахунка/електронного гаманця, або унікальний номер електронного платіжного засобу/наперед оплаченої картки багатоцільового використання, а в разі відсутності рахунка/електронного гаманця – унікальний обліковий номер фінансової операції;
c. якщо це траст або інше подібне правове утворення – повне найменування, номер рахунка/електронного гаманця, а в разі відсутності рахунка/електронного гаманця – унікальний обліковий номер фінансової операції.
В тому випадку, якщо подібна окрема транзакція здійснюється за межі України, вона має супроводжуватись наступною інформацією про ініціатора переказу та отримувача:
a. фізичну особу (фізичну особу – підприємця) – прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові; номер її рахунка, а в разі відсутності рахунка – унікальний обліковий номер фінансової операції;
b. юридичну особу – повне найменування, номер рахунка, а в разі відсутності рахунка – унікальний обліковий номер фінансової операції;
c. траст або інше подібне правове утворення – повне найменування, номер рахунка, а в разі відсутності рахунка – унікальний обліковий номер фінансової операції;
В тому випадку, якщо посередник з переказу коштів або підзвітний суб’єкт, що отримує переказ, під час отримання переказу виявив факт відсутності даних про платника (ініціатора переказу) та/або отримувача, передбачених Законом, або такі дані заповненні з використанням символів, що не допускаються правилами відповідної платіжної системи, посередник з переказу коштів або суб’єкт повинен прийняти рішення на основі ризик-орієнтованого підходу щодо відхилення такого переказу або подання запиту на отримання необхідної інформації до чи після здійснення переказу коштів.
iii. ШТРАФНІ САНКЦІЇ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ПВК/ФТ
В разі невиконання (неналежного виконання) суб’єктом первинного фінансового моніторингу (його уповноваженою (посадовою) особою) вимог законодавства у сфері запобігання та протидії до нього адекватно вчиненому порушенню протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення застосовуються такі заходи впливу:
a. письмове застереження;
b. анулювання ліцензії та/або інших документів, що надають право на здійснення діяльності, з провадженням якої в особи виникає статус суб’єкта первинного фінансового моніторингу, у встановленому законодавством порядку;
c. покладення на суб’єкта первинного фінансового моніторингу обов’язку відсторонення від роботи посадової особи такого суб’єкта первинного фінансового моніторингу;
d. штраф;
e. укладення письмової угоди із суб’єктом первинного фінансового моніторингу, за якою суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язується сплатити визначене грошове зобов’язання та вжити заходів для усунення та/або недопущення в подальшій діяльності порушень вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, забезпечити підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо (далі – угода про врегулювання наслідків вчинення порушення законодавства у сфері запобігання та протидії).
За одне порушення не може бути застосовано більше одного заходу впливу. Більш того, якщо юридичні особи або банки здійснювали фінансові операції з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансували тероризм чи розповсюдження зброї масового знищення, можуть бути ліквідовані за рішенням суду або НБУ відповідно.
Щодо штрафних санкцій, то вони визначені пунктами 5-6 статті 32 Закону про ПВК.
До підзвітного суб’єкта можуть бути застосовані штрафи у таких розмірах:
a. за порушення вимог щодо здійснення CDD, вимог щодо виявлення належності клієнтів та інших осіб до політично значущих осіб, членів їх сімей, осіб, пов’язаних з ними, у випадках, передбачених законодавством, – до 12 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
b. за порушення вимог щодо відмови від встановлення (підтримання) ділових
відносин, проведення фінансової операції – у розмірі до 20 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
c. за порушення вимог щодо інформації, яка має супроводжувати операцію, – у розмірі до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
d. за порушення порядку замороження/розмороження активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, та зупинення фінансових операцій – у розмірі до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
e. за порушення порядку створення (ведення) та зберігання документів, у тому числі електронних, записів, даних, інформації у випадках, передбачених Законом, у тому числі в разі їх втрати або знищення, – у розмірі до 12 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
f. за неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання або подання Держфінмоніторингу недостовірної інформації, – у розмірі до 20 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
g. за перешкоджання суб’єкту державного фінансового моніторингу у здійсненні ним нагляду у сфері запобігання та протидії, у тому числі за недопуск до проведення перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, створення перешкод у її проведенні та/або неподання, подання не в повному обсязі, подання недостовірної інформації/документів, подання копій документів, у яких неможливо прочитати всі зазначені в них відомості, на запит суб’єкта державного фінансового моніторингу, необхідних для здійснення ним нагляду у сфері запобігання та протидії відповідно до цього Закону, – у розмірі до 20 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
h. за невиконання умов угоди про врегулювання наслідків вчинення порушення законодавства у сфері запобігання та протидії – у розмірі, що не перевищує суму грошового зобов’язання за такою угодою;
i. за невиконання вимог про усунення виявлених порушень та/або про вжиття заходів для усунення причин, що сприяли їх вчиненню, а також невжиття заходів з усунення виявлених за результатами перевірки недоліків щодо організації та проведення первинного фінансового моніторингу – у розмірі до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
j. за невиявлення, несвоєчасне виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та порушення порядку їх реєстрації – у розмірі до 20 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
k. за порушення обмежень щодо обміну інформацією, визначених законодавством у сфері запобігання та протидії, – у розмірі до 12 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
l. за незабезпечення захисту працівників, які повідомили керівника та/або відповідального працівника підзвітного суб’єкта чи суб’єкта державного фінансового моніторингу про порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, – у розмірі до 12 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
m. за незабезпечення належної організації та проведення первинного фінансового моніторингу, відсутність належної системи управління ризиками, повторне невиконання вимог суб’єктів державного фінансового моніторингу про усунення виявлених порушень та/або про вжиття заходів для усунення причин, що сприяли їх вчиненню, – у розмірі до 10 відсотків загального річного обороту, але не більше 7950 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
n. за порушення інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії – у розмірі до 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В разі вчинення двох чи більше правопорушень, сума штрафу розраховується шляхом додавання розмірів штрафу за кожне правопорушення, при цьому сума штрафу не може перевищувати двократного обсягу вигоди, одержаної підзвітним суб’єктом внаслідок вчинення порушення, а якщо сума такої вигоди не може бути визначена, – 1590 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також, за здійснення відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом, наступає кримінальна відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України і особо причетна до легалізації коштів може бути позбавлена волі на строк від 3 до 12 років, в залежності від обставин правопорушення.
V. РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖ
Перелік суб’єктів, які можуть вважатися постачальниками послуг, які пов’язані з обігом віртуальних активів, перелічені у Розділі IV вище. Біржі віртуальних активів підпадають під визначення і часто намагаються надати широкий спектр послуг, тож дуже часто охоплюють більше двох. Найбільш розповсюдженими є обмін та переказ віртуальних активів, а також вони здійснюють зберігання ВА своїх користувачів на гаманцях, які прив’язані до особистого аккаунту особи.
Для того, аби здійснювати свою діяльність біржа повинна отримати дозвіл на надання послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів відповідного виду. З огляду на те, що біржа надає декілька видів послуг, вона має отримати дозвіл на надання кожного відповідного виду послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, згідно з Законом про ВА. Дозвіл на надання послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Суб’єкт, який планує надавати послуги, пов’язані з обігом віртуальних активів, повинен відповідати таким вимогам:
a. засновники, власники істотної участі, кінцеві бенефіціарні власники та керівники повинні мати бездоганну ділову репутацію відповідно до Закону про ПВК;
b. заявник зобов’язаний розкрити інформацію про свою структуру власності, яка дає змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників заявника або їх відсутність, у порядку та за формою, встановленими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
c. статутний капітал заявника не може бути сформовано за рахунок коштів, джерело яких неможливо підтвердити на підставі офіційних документів або їх копій, засвідчених у встановленому порядку.
Відповідно до Закону про ПВК, бездоганна ділова репутація це «сукупність підтвердженої інформації про фізичну особу, що дає можливість зробити висновок
про відсутність встановлених протягом останніх трьох років (якщо інший строк не становлено спеціальним законом, що регулює діяльність суб’єкта первинного фінансового моніторингу) компетентними органами або судом порушень вимог законодавства про запобігання та протидію, законодавства про фінансові послуги та законодавства про запобігання корупції, а також про відсутність судимості за злочини проти громадської безпеки, злочини проти власності, злочини у сфері господарської діяльності, злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку та злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, яка не знята або не погашена в установленому законом порядку».
Суб’єкт який планує провадити діяльність постачальника послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів подає до НКЦПФР заяву про видачу дозволу на надання послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, яка повинна містити інформацію про:
a. повне наийменування юридичної особи, код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, місцезнаходження, поштова адреса, номери засобів зв’язку, адреса електронноії пошти, що є офіціийним каналом зв’язку;
b. види діяльності постачальника послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, які має намір здійснювати заявник.
До заяви про видачу дозволу на надання послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, додаються:
a. код доступу до результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації, що надає доступ до копії статуту або іншого установчого документа заявника в електронній формі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань;
b. опис структури власності;
c. документи, що підтверджують джерела походження коштів, використаних для формування статутного капіталу, та фактичне внесення коштів для його формування;
d. відомості, що містять інформацію про:
– ділову репутацію кінцевих бенефіціарних власників;
– власників істотної участі заявника (ідентифікаційні дані таких осіб, про їхню ділову репутацію, відсоток статутного капіталу чи права голосу, яким володіє кожен такий учасник (акціонер) у заявнику);
– ідентифікаційні дані, ділову репутацію та професійний досвід керівників заявника, ділову репутацію заявника;
– ідентифікаційні дані, професійний досвід та бездоганну ділову репутацію засновників заявника, голови та членів колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), голови та членів наглядової ради (за наявності) такої юридичної особи;
e. внутрішні документи заявника, що регламентують правила обробки персональних даних з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних»;
f. внутрішні документи заявника, що регламентують провадження відповідного виду діяльності постачальника послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів;
g. копія платіжного документа, що підтверджує внесення плати за видачу дозволу на надання послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів.
В тому випадку, якщо біржа пропонуватиме послуг, пов’язані також з ЗВА (ВЦ), то вона, окрім дозволу на надання послуг від НКЦПФР, повинна також отримати ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій. Також в законодавстві вже прописані умови, за яких дозвіл на надання послуг може бути анульовано.
Окрім заяви самого постачальника послуг щодо припинення діяльності, до таких підстав відносяться:
a. вчинення постачальником послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, більше ніж двох правопорушень протягом календарного року;
b. наявність судимості у керівника або засновника, або кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка надає послуги, пов’язані з оборотом віртуальних активів;
c. встановлення невідповідності постачальника послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, вимогам цього Закону за результатами розгляду документів, поданих відповідно до частини п’ятнадцятої цієї статті;
d. щодо постачальника послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, який є банком, – рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможного або про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
e. щодо постачальника послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, який є небанківською фінансовою установою, – рішення Національного банку України про відкликання (анулювання) ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, на здійснення валютних операцій.
VI. РЕГУЛЮВАННЯ МАЙНЕРІВ
Майнери не охоплені Законом про ВА, разом з тим, заборона їхньої діяльності не передбачена жодним нормативно-правовим актом, а отже діяльність з майнингу не регулюється.
VII. КРИМІНАЛЬНЕ ТА ЦИВІЛЬНЕ ШАХРАЙСТВО
І ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ
Діяльність, пов’язана з операціями купівлі, продажу, обміну та конвертації у криптовалюти, несе велику кількість ризиків. Фізичні та юридичні особи повинні їх усвідомлювати, перш ніж здійснювати такі операції. До основних ризиків належать:
a. можливість втрати коштів через крадіжку, наприклад у результаті кібератак на платформи обміну криптовалюти, або інфраструктуру користування;
b. відсутність гарантій щодо повернення інвестованих коштів у криптовалюти. Заощадження, що утримуються в криптовалюті, не гарантуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки такі заощадження не вважаються банківськими депозитами;
c. можливість шахрайства. Заощадження у криптовалютах можуть бути використані для побудови фінансових пірамід, які, у зв’язку з описаними вище типами ризику, можуть у досить короткий термін привести до втрати інвесторами своїх грошей. В разі подібної ситуації з коштами у національній чи іноземній валюті, єдиною доступною формою правового захисту може бути кримінальне провадження. Через невизначений статус криптовалют державні установи із захисту прав споживачів в Україні не матимуть правових підстав для допомоги як інвесторам, так і користувачам;
Хоча немає спеціальних карних норм стосовно віртуальних активів, незаконні дії з використанням ВА можуть розглядатися в рамках традиційних злочинів, таких як розкрадання, відмивання коштів, ухилення від сплати податків, тощо. Зокрема, окрім санкцій, передбачених відповідно до Закону про ПВК та Кримінального кодексу України, що розглянуті у Розділі IV, НКЦПФР може застосовувати до осіб, якіпровадять діяльність у сфері обороту віртуальних активів, такі фінансові санкції:
a. за провадження діяльності, що має ознаки діяльності постачальника послуг, пов’язаних з обігом ВА, без одержання дозволу на надання послуг, пов’язаних з обігом ВА, – штраф у розмірі від двох тисяч до семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
b. за здійснення постачальником послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів, іншої діяльності, ніж та, на яку такому постачальнику надано дозвіл відповідно до відомостей Державного реєстру постачальників послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів, – штраф у розмірі від однієї тисячі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
c. за надання завідомо неправдивої або недостовірної інформації у документах, що додаються до заяви про видачу дозволу на надання послуг, пов’язаних з обігом ВА, – штраф у розмірі від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
d. за порушення строків подання до НКЦПФР інформації про зміну відомостей, внесених до Державного реєстру постачальників послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів, – штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
e. за неподання або подання не в повному обсязі постачальниками послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів, звітності та інформації та/або подання недостовірної інформації до НКЦПФР – штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
f. за дії, вчинені повторно протягом року, – штраф у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
g. за невиконання або несвоєчасне виконання розпоряджень НКЦПФР про усунення порушень законодавства у сфері обігу ВА – штраф у розмірі від однієї тисячі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за дії, вчинені повторно протягом року, – штраф у розмірі від двох тисяч до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
VIIІ. ОПОДАТКУВАННЯ
На момент написання статті немає жодного прийнятого законодавчого акту, який би встановлював правила з оподаткування діяльності з віртуальними активами.
Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу, який має виправити цю ситуацію, подано до ВРУ 13 березня 2022 року для ознайомлення і направлено на розгляд до Комітетів.
Поки що незрозуміло, коли Закон буде включено до порядку денного та які зміни будуть внесені до моменту його прийняття. Втім, норми, які містяться у цьому Законі на момент написання, будуть розглянуті нижче.
Разом з тим, до моменту прийняття Закону фізичним та юридичним особам варто на щось орієнтуватися при визначенні необхідності сплати податків від операцій із ВА та порядку їх сплати. Державна податкова служба надавала нечисленні індивідуальні податкові консультації, які в тій чи іншій мірі висвітлювали це питання.
Так, у податковій консультації № 4928/ІПК/99-00-04-05-03-061481, Державна подат-
кова служба України зазначила, що дохід, отриманий фізичною особою – резидентом від продажу криптовалюти іншій фізичній особі – резиденту, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід з відповідним оподаткуванням.
Разом з тим, якщо цей дохід виплачується фізичною особою – нерезидентом, то такий дохід вважається іноземним та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Особи, що отримують доходи від інших осіб, які не є податковими агентами, та іноземні доходи, зобов’язані включати суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подавати податкову декларацію за наслідками звітного
податкового року, а також сплачувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір з таких доходів.
Щодо обов’язку сплати ПДВ (20%), то така позиція, зокрема, була висловлена ДФС у Харківській області в індивідуальній податковій консультації №5226/10/20-40-14-
11-11 від 09.09.2016 року. Проте, вже у жовтні того ж року в Харківському окружному адміністративному суді розглядалась справа №820/5120/16ю про скасування податкової консультації. В рішенні суд встановив, що операції з обміну традиційних валют на біткоїни повинні бути вільні від податку на додану вартість. При цьому суд послався на рішення Суду справедливості ЄС «Хедквіст проти Швеції» від 22.10.2015 року (ототожнивши цей суд із ЄСПЛ). В подальшому апеляційна інстанція підтвердила таку позицію та залишила рішення в силі.
Таким чином, якщо суб’єктом операцій із віртуальним активом є фізична особа, то результатом оподаткування операції з продажу криптовалюти є застосування ПДФО (18%) та військового збору (1,5%). Однак, зважаючи на відсутність спеціального нормативного регулювання, базою для оподаткування, скоріш за все, буде вся отримана сума (без вирахування витрат), що спонукає більшість осіб, які займаються торгівлею криптовалюти, уникати оподаткування та не зазначати такий дохід у своїх деклараціях. Подібна ситуація має бути виправлена Законом про внесення змін до ПКУ, оскільки там прибуток від операцій із віртуальними активами розглядається, як «дохід у вигляді позитивної різниці між доходом, отриманим платником податку від проведення операцій із віртуальними активами та витратами на їх придбання», а отже базою оподаткування, якщо це визначення залишиться в силі, буде сума валового прибутку.
i. ОПОДАТКУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
Відповідно до Проєкту Закону про внесення змін до ПКУ, об’єктом оподаткування є прибуток від операцій із продажу або іншого відчуження віртуальних активів.
Платники податку окремо визначають загальний фінансовий результат від операцій із продажу або іншого відчуження віртуальних активів податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Для розрахунку загального фінансового результату від операцій із продажу або іншого відчуження віртуальних активів вартість віртуальних активів визначається виходячи з первісної (історичної) вартості їх придбання без урахування переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Позитивний загальний фінансовий результат від операцій із продажу або іншого відчуження віртуальних активів (загальна сума прибутків від операцій із продажу або іншого відчуження віртуальних активів, перевищує загальну суму збитків від таких операцій із урахуванням суми від›ємного фінансового результату від таких операцій, не врахованих у попередніх податкових (звітних) періодах) є прибутком від операцій із продажу або іншого відчуження віртуальних активів, що оподатковується за ставкою у розмірі 5 відсотків, у відповідному податковому (звітному) періоді, в якому він виник.
Прибуток постачальника послуг, пов›язаних з обігом віртуальних активів, оподатковується за ставкою податку у розмірі 5 відсотків за умови, що такий постачальник послуг, пов›язаних з оборотом віртуальних активів не отримує інших доходів, крім доходів від здійснення діяльності з надання послуг, пов›язаних з оборотом віртуальних активів, та доходу, що виникає в результаті нарахування курсових різниць.
іi. ОПОДАТКУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
Що стосується фізичних осіб, то прибуток від операцій із віртуальними активами також включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а ставка податку також складає 5 відсотків від прибутку від операцій.
Прибуток від операцій із віртуальними активами розраховується як позитивна різниця між сукупним доходом, отриманим платником податку від продажу віртуальних активів протягом податкового (звітного) періоду та документально підтвердженими сукупними витратами на придбання віртуальних активів протягом цього ж податкового (звітного) періоду, з урахуванням збитку від операцій із віртуальними активами, не врахованого в попередніх податкових (звітних) періодах.
Якщо в результаті розрахунку прибутку від операцій із віртуальними активами за правилами, встановленими цим пунктом, виникає від›ємне значення, воно вважається збитком від операцій із віртуальними активами.
Прибуток підлягає обов’язковому декларуванню, в той час як збиток можна задекларувати для отримання права на його врахування при визначенні прибутку від операцій із віртуальними активами у наступних податкових (звітних) періодах (без обмеження кількості таких періодів). При цьому прибуток можливий тільки при продажу віртуального активу за фіатні кошти, обмін віртуального активу на інший віртуальний актив не призводить до виникнення доходу чи витрат від операцій із віртуальними активами у платника податку.
Важливо зазначити, що облік прибутку від операцій із віртуальними активами ведеться платником податку самостійно та окремо від інших доходів та витрат. Для цілей оподаткування прибутку від операцій із віртуальними активами податковим (звітним) періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити такий прибуток, отриманий протягом такого податкового (звітного) року.
ІХ. ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ
Регулювання ринку віртуальних активів є надзвичайно важливим, адже це дозволить створити цивілізований ринок у цій сфері, що тільки розвивається та знаходиться на своєму шляху до масового прийняття. Прийняття необхідних законодавчих актів дозволить учасникам цього ринку цілком легально здійснювати свою діяльність та чітко усвідомлювати своє місце на ринку, а також бути обізнаними про права та обов’язки. Наявність потужної законодавчої бази дозволить ефективно захищати права користувачів та інвесторів від злочинців, а тому найважливішим кроком у майбутньому є прийняття Проєкту Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування операцій із віртуальними активами, набуття чинності якого стане тригером до набуття чинності Законом про віртуальні активи та змін в інших законодавчих актах, які вони передбачають.
Після прийняття законопроєкту настане черга регуляторів ринку, які мають випустити свої нормативно-правові акти чи настанови, які будуть чітко регламентувати діяльність суб’єктів на ринку.
Враховуючи транснаціональну природу віртуальних активів, міжнародна співпраця відомств по всьому світу є вкрай важливою, а тому вже зараз варто працювати над ефективною мережею органів влади, які зможуть у найкоротші терміни сприяти один одному у проведенні розслідувань, оскільки природа віртуальних активів характеризується швидкими операціями між користувачами.
